ООДТРК

Міжнародний день інвалідів

шаблоны YooTheme
шаблоны Недвижимости joomla

Інваліди – люди, які з різних причин стали обмеженими у своїх фізичних можливостях, або народилися такими. Та менш за все вони прагнуть до себе жалю. Інваліди хочуть бути рівними іншим членам суспільства, брати активну участь у житті соціуму, почуватися в ньому комфортно. І суспільство та держава, якій воно делегує цілу низку повноважень, зобов`язані сприяти цьому. В цивілізованих країнах опікуватися проблемами інвалідів та дбати про їх потреби вже давно стало ознакою доброго тону.

З 1983-го по 1992-й рік Організацією Об’єднаних Націй було проведено своєрідне «Десятиліття інвалідів». На 47-й сесії у 1992-му році Генеральна Асамблея ООН спеціальною резолюцією  проголосила щорічну подію всесвітнього масштабу. Її призначили на 3-е грудня, який назвали Міжнародним днем інвалідів.

Цілі Дня були виражені окремою резолюцією, ухваленою тією ж сесією. Заходи, до яких в День інваліда закликає ООН всі країни, мають  бути спрямовані на інтеграцію людей з особливими потребами у життя суспільства.

Понад 2 млн людей з інвалідністю живуть і в Україні. Щоб привернути увагу до них, Указом глави держави ще в 1993-му році було ухвалено відзначати Міжнародний день інвалідів 3-го грудня і у нас. «Цей день став днем підвищеної уваги суспільства до проблем осіб з інвалідністю та нагода підсумувати, що зроблено і замислитись, що треба зробити для створення гідних умов життя, аби ніхто не почувався забутим чи полишеним наодинці зі своїми проблемами. Для мене особисто пріоритетом є ефективна соціальна політика щодо забезпечення повноцінного і гармонійного життя для всіх громадян України, в тому числі і тих, хто має інвалідність», - зазначив з нагоди дати народний депутат України, Голова Національної Асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич.

Вже наявне в державі законодавство відкриває чимало можливостей для того, щоб люди з обмеженими фізичними можливостями отримали необхідну допомогу і почувалися захищеними та потрібними суспільству. Перепоною для цього можуть виступати обмеження у фінансових можливостях. Втім найголовніше –  потрібно відкласти у бік можливу байдужість до чужих проблем. Йдеться навіть про найочевидніші речі: незручні сходи пішоходних переходів, входів до установ і будинків, відсутність доступу до громадського транспорту, розбитий асфальт. Вже через це життя інваліда може стати ще більш складним. Варто змінювати своє ставлення до наших співгромадян тим, хто ще не розуміє, що перспектива інвалідності насправді може, на жаль, чекати на кожну людину. Тому, щоб навіть опинившись у подібному скрутному становищі, не почати думати, що життя скінчилося, люди – члени суспільства, чиновники, яких суспільство  винаймає для забезпечення його потреб, мають так організувати життя в країні, як належить. Щоб ніяка людина з обмеженими фізичними можливостями не почала відчувати себе забутою, непотрібною, обмеженою у соціальних можливостях. Адже життя – це найвища цінність, яку попри все варто захищати і берегти.

мир высоких технологий
Скандинавия, Гжель, Ностальгия